ќрган≥зац≥¤ роботи з важковиховуваними д≥тьми

ќдн≥Їю з складних проблем сучасноњ школи Ї проблема антисоц≥альноњ повед≥нки д≥тей та п≥дл≥тк≥в. ѕедагог≥чна практика стверджуЇ, що серед учн≥в все б≥льше стаЇ важковиховуваних. “аку категор≥ю д≥тей класиф≥кують ¤к д≥ти та п≥дл≥тки з нестандартною повед≥нкою.

ќдн≥Їю з головних причин по¤ви важковиховуваних Ї:

• в≥дсутн≥сть наступност≥ в д≥¤льност≥ дит¤чого садка ≥ батьк≥в, що виховують дитину вдома;
• в≥дсутн≥сть ранньоњ психолого-педагог≥чноњ д≥агностики в≥дхилень у повед≥нц≥;
• несвоЇчасне ви¤вленн¤ в дитини, ¤к позитивних так ≥ негативних ¤костей;
• в≥дсутн≥сть захисту ≥ допомоги дитин≥ в процес≥ њњ розвитку.

‘ормуванн¤ особистост≥ в≥дбуваЇтьс¤ завд¤ки д≥й багатьох умов.

‘актори, що впливають на формуванн¤ особистост≥ важковиховуваного школ¤ра:

• джерела педагог≥чноњ занедбаност≥ тих моральних в≥дносин, ¤к≥ склались в с≥м'њ (м≥кросередовище);
• ставленн¤ важковиховуваного до навчанн¤, ≥ндив≥дуальних урок≥в;
• низька громадська активн≥сть ≥ неблагополучне середовище в колектив≥ класу, школи, конфл≥кти з учн¤ми, вчител¤ми;
• вплив негативного макросередовища;
• брак можливостей ви¤вити своњ нахили в ¤кост≥ д≥¤льност≥, беззм≥стовне проведенн¤ в≥льного часу.

ѓх можна класиф≥кувати ¤к соц≥альн≥ та б≥олог≥чн≥. ѕров≥дними Ї соц≥альн≥ фактори. ѕедагог≥чно занедбан≥ д≥ти в переважн≥й б≥льшост≥ псих≥чно ≥ ф≥зично здоров≥. ѕровини та порушенн¤ дисципл≥ни стали дл¤ них звичними, перетворились на норму повед≥нки. ” њх стосунках з вчител¤ми ви¤вл¤Їтьс¤ ст≥йкий психолог≥чний бар'Їр. «а своњми д≥¤ми це ще не злочинц≥, але найменший зовн≥шн≥й вплив може привести до правопорушень Ц ≥ УважковиховуванийФ переходить до категор≥њ УправопорушникаФ, а пот≥м ≥ злочинц¤.

—. ¬иготський, нал≥чивши близько 150 фактор≥в, що впливають на формуванн¤ особистост≥, стверджував, що розвиток дитини в≥дображаЇ ≥ндив≥дуальну реакц≥ю на умови.

ѕричинами в≥дхилень у повед≥нц≥ Ї так≥ фактори:

• втрата ≥нтересу до школи;
• надзвичайно ускладнена життЇва ситуац≥¤;
• неспри¤тливе м≥кросоц≥альне середовище;
• психопат≥¤ або ≥нш≥ патолог≥њ мозку;
• труднощ≥ адаптац≥њ до шк≥льного житт¤ (становить еп≥зодичн≥ про¤ви важковихованост≥, складн≥ особливост≥ особистост≥ неповнол≥тн≥х).

¬ажливий також генетичний фактор. ¬плив вс≥х чинник≥в можна по¤снити у взаЇмозв'¤зку, а не впливом ¤когось одного чинника.

™ р≥зн≥ типи класиф≥кац≥њ д≥тей з нестандартною повед≥нкою.

¬ основу даноњ тип≥зац≥њ покладено вивченн¤ комплексу ознак, ¤к≥ в≥дображають особливост≥ середовища, в ¤кому формуЇтьс¤ особа правопорушника, а також його духовного св≥ту (в≥дхиленн¤ у сфер≥ потреб, ≥нтерес≥в, звичок); моральне обличч¤; ставленн¤ до пров≥дноњ д≥¤льност≥; статус у класному колектив≥; статус у груп≥ з протиправною св≥дом≥стю; взаЇмозв'¤зок Увнутр≥шньоњ готовност≥Ф ≥ зовн≥шн≥х можливостей при вибор≥ протиправноњ повед≥нки, ставленн¤ до вчиненого правопорушенн¤.

¬ивчаючи комплекс особистост≥ неповнол≥тнього, сл≥д звернути увагу на сп≥вв≥дношенн¤ тих властивостей ≥ ¤костей в≥д ¤ких залежить повед≥нка учн¤, його усп≥шн≥сть, можлив≥сть вихованн¤.

Ќа ц≥й основ≥ ¬. ќржеховська вид≥лила так≥ типи школ¤р≥в правопорушник≥в, назва кожного з ¤ких залежить в≥д спр¤мованост≥ особистост≥:

• конфл≥ктно-ситуац≥йний з переважною позитивною спр¤мован≥стю;
• невр≥вноважено-ситуац≥йний з переважною негативною спр¤мован≥стю;
• нест≥йкий з переважною негативною спр¤мован≥стю;
• ст≥йкий з негативною спр¤мован≥стю.

¬читель повинен вм≥ти розр≥знити ц≥ типи, щоб правильно визначити стратег≥ю корекц≥йноњ роботи.

‘ормуванн¤ особистост≥ першого типу в≥дбуваЇтьс¤ у позитивному середовищ≥, особливост≥ духовного св≥ту важковиховуваних (в≥дхиленн¤ у сфер≥ потреб, ≥нтерес≥в, звичок) не викликають побоювань. ” них переважають позитивн≥ потреби в соц≥альному сп≥лкуванн≥, потреба до прац≥. ™ незначн≥ спотворен≥ матер≥альн≥ потреби. ѕереважають соц≥ально-корисн≥ ≥нтереси, хоча правом≥рн≥ шл¤хи њх заволод≥нн¤ обмежен≥. «вички до безц≥льного проведенн¤ в≥льного часу виражен≥ погано. ћають середн≥й р≥вень розумовоњ д≥¤льност≥ та самоорган≥зац≥њ. —тавленн¤ до навчанн¤ позитивне, працездатн≥сть в≥дносно висока. ѕереважно прийн¤тн≥ колективом класу. ѕравопорушенн¤ дл¤ них випадкове ¤вище, ¤ке стало можливим завд¤ки випадков≥й ситуац≥њ. ƒл¤ цих досить щирих, дов≥рливих бес≥д, але вони потребують допомоги у вибор≥ п≥знавальних трудових вид≥в д≥¤льност≥.  орисний пост≥йний контакт з батьками.

ƒругий тип важковиховуваних п≥дл≥тк≥в характеризуЇтьс¤ тим, що вони формувалис¤ в середовищ≥ з незначними в≥дхиленн¤ми. ” сфер≥ матер≥альних потреб Ц бажанн¤ ти в ногу з модою. ¬≥др≥зн¤ютьс¤ звичкою до безц≥льного проведенн¤ в≥льного часу, брод¤жництва, догоджанн¤. јморальн≥ елементи св≥домост≥ та повед≥нки виражен≥ слабко. —ередн¤ працездатн≥сть, послаблений ≥нтерес до навчанн¤, в клас≥ њх недооц≥нюють, принижують, вони, ¤к правило, ≥ загальмован≥ в колектив≥. Ќест≥йк≥сть ≥ безд≥лл¤ неповнол≥тн≥х цього типу ведуть в компан≥ю з негативною спр¤мован≥стю, де њм в≥дводитьс¤ роль виконавц≥в. —хильн≥ до вживанн¤ наркотичних речовин. ѕереважно виправдовують мотиви своњх негативних вчинк≥в. Ѕез особливих вмовл¤нь залучаютьс¤ до трудовоњ д≥¤льност≥. ƒл¤ них це зас≥б матер≥альноњ зац≥кавленост≥, самоствердженн¤,
можлив≥сть розвинути профес≥йн≥ навички.

“ак≥ п≥дл≥тки потребують пост≥йного контролю та допомоги у вибор≥ трудовоњ д≥¤льност≥.

 ласному кер≥внику належить знати, де, коли ≥ з ким проводить час п≥дл≥ток, тактовно корегувати взаЇмини з класом, допомагати батькам у вихованн≥.

ѕ≥дл≥тки третього типу формуютьс¤ у неспри¤тливому середовищ≥. ” них прим≥тивн≥ матер≥альн≥ потреби; вони схильн≥ до вживанн¤ спиртних напоњв. явно виражене прагненн¤ до самост≥йност≥, агресивност≥, полюбл¤ють б≥йки, насл≥дують звичку дорослих. ¬≥дзначають значною моральною деформац≥Їю. Ќизька загальна працездатн≥сть. ’арактеризуютьс¤ конфл≥ктн≥стю з позитивним середовищем. Ћегко пристосовуютьс¤ до умов, не зм≥нюючи своњх установок та ц≥нн≥сних ор≥Їнтир≥в. –≥дко виступають у рол≥ л≥дер≥в, проте часто Ї ≥н≥ц≥аторами р≥зноман≥тних правопорушень. ƒотримуютьс¤ принципу Упостою сам за себеФ. ¬одночас важковиховуван≥ ви¤вл¤ють, ¤к правило високу трудову активн≥сть, вбачаючи в цьому сенс самоствердженн¤, можлив≥сть заробити грош≥.

“аких п≥дл≥тк≥в сл≥д залучати до госпрозрахунковоњ трудовоњ д≥¤льност≥, намагатис¤ ви¤вити до них чуйн≥сть та увагу, обов'¤зково проводити зан¤тт¤, щоб допомогти њм позбутис¤ пот¤гу до вживанн¤ наркотичних засоб≥в, навчити прийом≥в самовдосконаленн¤.

¬ажковиховуван≥ четвертого типу  переважно ≥снують у вкрай неспри¤тливому середовищ≥. ћають прим≥тивн≥ потреби. ¬едуть споживацький спос≥б житт¤. ’арактеризуютьс¤ аморальними переконанн¤ми й установками. як правило це Ц невстигаюч≥. Ќегативно ≥ ц≥леспр¤мовано впливають на колектив.  рад≥жки Ц њх основн≥ правопорушенн¤. ¬они л≥дери груп, навколо ¤ких формуютьс¤ ≥нш≥ члени протиправноњ групи. “ак≥ п≥дл≥тки потребують строгого контролю з боку педагог≥чного колективу. ѕри перш≥й можливост≥ њх сл≥д працевлаштувати. якщо необх≥дно Ц направл¤ти у спец≥альн≥ школи.

«вичайно, цей под≥л досить умовний. ” УчистомуФ вигл¤д≥ визначен≥ типи зустр≥чаютьс¤ р≥дко, найчаст≥ше спостер≥гаютьс¤ зм≥шан≥.

«а сучасних умов постаЇ проблема с≥мей з активного аморальною спр¤мован≥стю. ѕоглибленн¤ кризи с≥мей з низьким виховним потенц≥алом в≥дбуваЇтьс¤ ≥нтенсивно, цьому спри¤Ї њх матер≥альне розчаруванн¤. Ѕагато проблем з вихованн¤м постаЇ в с≥м'¤х з великими матер≥альними достатками. √оловна причина Ц моральна бездогл¤дн≥сть у задоволенн≥ потреб таких д≥тей, переважно матер≥ального розважального характеру. ¬насл≥док цього деформуЇтьс¤ св≥дом≥сть, псих≥ка розвиваЇтьс¤ за нест≥йким типом акцентуац≥њ.

¬чителю сл≥д усв≥домлювати та запоб≥гати виникненню важковихованост≥ внасл≥док прорахунк≥в у навчально-виховн≥й д≥¤льност≥ школи. ÷е ¤вище зумовлено в≥дсутн≥стю особист≥сно диференц≥йованого п≥дходу до таких учн≥в, спогл¤дацьким ставленн¤м до вад м≥жособист≥сних стосунк≥в, браком педагог≥чного такту у значноњ к≥лькост≥ вчител≥в. ”се це певною м≥рою веде до пропуск≥в зан¤ть, до опозиц≥йних д≥й щодо виховних та навчальних заход≥в школи.

’арактер взаЇмод≥њ вчител¤ ≥ важковиховуваного учн¤ залежить в≥д особливостей проф≥лактичноњ роботи школи. ”чень, ¤кий не бачить або не розум≥Ї доц≥льност≥ ≥ законом≥рност≥, комплексност≥ педагог≥чних вплив≥в на нього, схильний оц≥нювати так≥ д≥њ ¤к заз≥ханн¤ на його особист≥сть, що ц≥лком природно викликаЇ його протест, опозиц≥ю або роздратован≥сть.

—оц≥ометрична позиц≥¤ важковихованого учн¤ в колектив≥ характеризуЇтьс¤ ≥зольован≥стю в≥д позитивного оточенн¤. ¬одночас досл≥дженн¤ стверджують: у випадку, коли важковиховуваний в≥др≥зн¤Їтьс¤ псих≥чно активним спр¤муванн¤м, його зв'¤зки в клас≥ стали ≥ мають вагом≥ший вплив на повед≥нку учн≥в, н≥ж у позитивно оц≥нюваних ос≥б. ÷е значною м≥рою зумовлено тим, що у двох третин важковиховуваних учн≥в позитивн≥ше оц≥нюЇтьс¤ њх принадлив≥ особист≥сн≥ риси. ¬≥дпов≥дно ступ≥нь дов≥ри до важковиховуваного учн¤ дещо вищий, н≥ж до учн¤, що оц≥нюЇтьс¤ позитивно. ¬ажковиховуван≥сть нер≥дко Ї факт б≥льш раннього психолог≥чного зростанн¤ учн¤. “ак близько двох третин важковиховуваних стверджують, що в≥дчувають себе доросл≥шими, н≥ж вони Ї насправд≥. ¬ажковиховуван≥ учн≥ критичн≥ше ставл¤тьс¤ до своњх ¤костей, усв≥домлюють своњ вади, адже водночас мир¤тьс¤ з цим, не бачать шл¤хи њх позбутис¤. ћаючи певн≥ переваги у ф≥зичному розвитку на вольовому настроњ, активн≥ важковиховуван≥ користуютьс¤ повагою однол≥тк≥в. —п≥лкуючись поза школою з≥ старшими за в≥ком, серед ¤ких Ї так≥, що вступають у конфл≥кт з законом або характеризують ¤к крим≥ногенн≥ авторитети, важковиховуван≥ учн≥ також стають небезпечними. ¬они б≥льш згрунтован≥ м≥ж собою, мають б≥льш стал≥ м≥жособист≥сн≥ контакти. ѕрогули зан¤ть важковиховуваними в≥дзначаютьс¤ негативними насл≥дками. як довод¤ть досл≥дженн¤, на в≥дм≥ну в≥д педагог≥чного занедбаних важковиховуван≥ мають ¤скраво визначену мотивац≥ю прогул≥в зан¤ть: це потреба в розр¤дц≥, в≥дсутн≥сть ≥нтересу до навчанн¤, знижений п≥знавальний ≥нтерес до зм≥сту навчальноњ програми, непри¤знь до класного кер≥вника, одноман≥тн≥сть ≥ монотонн≥сть шк≥льного житт¤, в≥дсутн≥сть зац≥кавленост≥ у навчальному предмет≥, п≥дготовка до урок≥в з ≥нших предмет≥в, п≥дм≥на вчител¤ колегою, пропуски зан¤ть за Укомпан≥юФ, в≥дсутн≥сть негативноњ оц≥нки прогул≥в з боку однокласник≥в, намаганн¤ утвердити себе серед ровесник≥в, прагненн¤ займатись улюбленою справою зам≥сть урок≥в, зан¤тт¤ особистими справами; бажанн¤ подивитись ц≥кавий ф≥льм; с≥мейн≥ обставини; зб≥г у час≥ з улюбленим позакласним зан¤тт¤м; звичка до прогул≥в; поганий настр≥й; втома, ¤к психолог≥чний стан; л≥нощ≥; байдуж≥сть. √оловне, що такий п≥дл≥ток усв≥домлюЇ своњ вчинки, маЇ в≥дпов≥дну до своЇњ д≥њ мотивац≥ю ≥ сталий механ≥зм њњ вир≥шенн¤. “обто важковиховуваний виступаЇ ¤к нос≥й опозиц≥йних до ≥снуючоњ системи навчально-виховного процесу ¤костей.

ѕроблема важковиховуваност≥ Ц це насамперед проблема ставленн¤ до особистост≥ з певним в≥дхиленн¤м у повед≥нц≥ з боку оточуючих. —аме тому корегуванн¤ повед≥нки важковиховуваних учн≥в у колектив≥ ≥ через колектив в≥дбуваЇтьс¤ ¤к позитивно спр¤моване в≥дтворенн¤ системи гуманних стосунк≥в такого учн¤ з оточуючими його людьми ≥ водночас ¤к процес духовного становленн¤ вс≥х особистостей, що беруть участь в осв≥тньому процес≥.  ласичним ≥ поки що неспростовним методом Ї вивченн¤ повед≥нки учн¤ в спец≥ально п≥д≥браних психолог≥чних ситуац≥¤х, ¤к≥ створюють умови дл¤ оптимального, максимального вивченн¤ його моральност≥, духовност≥.

ѕередус≥м важковиховуваний учень повинен реагувати на позитивн≥ емоц≥њ. “ому класному кер≥вников≥ сл≥д авансувати позитивне ставленн¤ до учн≥в молодшого п≥дл≥ткового в≥ку.

Ќеобх≥дно справу особист≥сного ставленн¤ до вчинк≥в учн¤ доповнювати такими ситуац≥¤ми, ¤к Уорган≥зац≥¤ усп≥ху у навчанн≥Ф, Увключенн¤ в ц≥каву д≥¤льн≥стьФ, при цьому важливо надавати йому можлив≥сть в≥дчути особист≥сну в≥дпов≥дальн≥сть за своњ д≥њ, що в нього асоц≥юЇтьс¤ з такими псих≥чними ¤кост¤ми, ¤к в≥дчутт¤ дорослост≥, самоствердженн¤. Ќа ц≥ та под≥бн≥ позитивн≥ особливост≥ характеру важковиховуваного учн¤ маЇ спиратись педагог при проведенн≥ з ним корекц≥йноњ роботи. ¬ широкому план≥ вона пол¤гаЇ в роз'¤сненн≥ учнев≥ його псих≥чних особливостей, залученн≥ до њх самоанал≥зу,  спостереженн¤ за власними д≥¤ми, њх результатом подальшого осмисленн¤ та саморегулюванн¤ своЇњ повед≥нки.

÷е дозволить учн¤м звести до м≥н≥муму помилки у власних реакц≥¤х, д≥¤х, вчинках, виробити адекватний тип повед≥нки з однол≥тками та дорослими.

¬иховна д≥¤льн≥сть класного кер≥вника в цьому напр¤м≥ може зд≥йснюватись за такою ор≥Їнтовною програмою:

• в ивченн¤ р≥вн¤ розвитку класного колективу;
• в ивченн¤ взаЇмин учн≥в м≥ж собою, з учител¤ми та батьками;
• в ивченн¤ громадськоњ думки, настроњв ≥ традиц≥й класного колективу;
• в ивченн¤ ступен¤ впливу на учн≥в неформальних л≥дер≥в ≥ м≥крогруп;
• в ивченн¤ ступен¤ впливу на учн≥в формального активного класу;
• в ивченн¤ ≥ндив≥дуальних психолог≥чних ¤костей Уважких учн≥вФ;

јнкетуванн¤ учн≥в на теми: У¬аш класФ, У¬и ≥ ваш≥ батькиФ, У¬и ≥ ваш≥ вчител≥Ф;

јнкетуванн¤ учн≥в з в≥дхиленн¤ми у повед≥нц≥ на тему: У¬ажкий п≥дл≥токФ;  ласн≥ збори на тему: Ућорально-психолог≥чний кл≥мат у колектив≥ та шл¤хи його оздоровленн¤ ї ;

«бори учн≥в з батьками, вчител¤ми на тему: УЌаш≥ взаЇмини њх вплив на усп≥шн≥сть ≥ повед≥нку учн≥вФ;

«ас≥данн¤ активу класу на тему: Уѕро роль активу класу в проф≥лактиц≥ в≥дхилень в повед≥нц≥ учн≥вФ;

«д≥йсненн¤ активних форм роботи (диспут≥в , в ≥кторин, л≥тературних ≥ тематичних вечор≥в, дискус≥й та ≥нше), спр¤мованих на ≥нформуванн¤ в учн≥в рис загальнолюдськоњ морал≥;

ѕроведенн¤ ≥ндив≥дуальноњ проф≥лактичноњ роботи з учн¤ми, що мають в≥дхиленн¤ у повед≥нц≥, з неформальними л≥дерами та членами м≥крогруп. ѕсихолог≥чна корекц≥¤ може застосовуватис¤ ¤к до окремого учн¤, так ≥ до групи, всього колективу класу.

¬ажливо ставити учн≥в в ситуац≥њ, що потребують в≥д них ви¤вленн¤ оптимальних знань та по¤сненн¤ розходженн¤ м≥ж фактами, що спостер≥гаютьс¤ ≥ на¤вними знанн¤ми.

ƒе¤к≥ класн≥ кер≥вники помилково вважають, що ≥ндив≥дуальний п≥дх≥д сл≥д зд≥йснювати лише до важковиховуваних учн≥в або порушник≥в норм ≥ правил повед≥нки. ÷е, безумовно, треба робити, але сл≥д спри¤ти повноц≥нному розвитку особистост≥ кожного учн¤.

ƒан≥ або в≥домост≥, що отримав класний кер≥вник про пров≥дн≥ ≥нтереси та нахили своњх вихованц≥в, дозвол¤ють йому педагог≥чно правильно орган≥зувати њхню активну д≥¤льн≥сть (навчальну, трудову, спортивну, художню, образотворчу) у тих видах, де њхн≥ результати будуть найвищими.

ѕри цьому необх≥дно в≥дзначити будь-¤к≥ усп≥хи учн≥в, оголошуючи про них у класному колектив≥.

ўоб дос¤гти усп≥ху в корегуванн≥ окремих негативних про¤в≥в, вад у повед≥нц≥ учн≥в, сл≥д встановити контроль за проведенн¤м њх в≥льного часу, за ходом засвоЇнн¤ ними норм ≥ правил повед≥нки ≥ дотриманн¤м њх у школ≥ та вдома.

ѕедагогов≥ важливо знати належн≥сть кожного учн¤ до певних угруповань за межами школи, у раз≥ необх≥дност≥ своЇчасно корегувати, а саме, прищеплювати учн¤м навички доброзичливого сп≥лкуванн¤, озброювати њх прийомами саморегул¤ц≥њ, самовихованн¤.

—амовихованн¤ в п≥дл≥тк≥в дос¤гаЇ к≥нцевоњ мети, коли вони мають б≥льш-менш ч≥тку програму та опановують певн≥ прийоми.

ƒо програми самовдосконаленн¤ важкого п≥дл≥тка можна включити коротку самохарактеристику та перел≥к недол≥к≥в у тих видах д≥¤льност≥, де вони найчаст≥ше ви¤вл¤ютьс¤. Ќаприклад, у п≥дл≥тковому в≥ц≥ можуть бути ефективними бес≥ди за такою приблизно тематикою: Уякими можуть бути взаЇмини м≥ж хлопчиками ≥ д≥вчатками?Ф, У ого можна назвати справжн≥м другом?Ф, Уƒ≥воча честьФ, У„олов≥ча г≥дн≥стьФ, Уяк перебороти своњ недол≥ки?Ф.

ƒобре зарекомендувала себе на практиц≥  артка самоп≥знанн¤, перел≥к завдань ¤коњ додаЇтьс¤.

• ƒайте в≥дпов≥дь на запитанн¤: У им ≥ ¤ким ¤ хочу бути?Ф, ¬изначте свою життЇву мету, ≥накше не зрозум≥Їте сенсу житт¤.
• ѕерел≥ч≥ть позитивн≥ ¤кост≥, необх≥дн≥ дл¤ реал≥зац≥њ ваших життЇвих план≥в, а також недол≥ки, що цьому заважають.
• ¬≥дзначити недол≥ки, з'¤суйте њх причину. якщо причина пол¤гаЇ в зовн≥шн≥х обставинах, зм≥н≥ть њх, ¤кщо в вас самих Ц зм≥нювати доведетьс¤ себе самого.
• ¬изначте ступ≥нь шк≥дливост≥ недол≥ку, негативноњ ¤кост≥ або ваших життЇвих план≥в, дл¤ ≥нших людей, а пот≥м ступ≥нь ст≥йкост≥ всього негативного у власному духовному житт≥.
• «найд≥ть опору в соб≥, у своњх сильних сторонах, на ¤к≥ потр≥бно спиратис¤, щоб перебороти своњ недол≥ки.
• “реба зненавид≥ти зле в соб≥ та в ≥нших, щоб його перебороти, насамперед вийти ≥з середовища, ¤ке п≥дтримуЇ вади (у середовищ≥ курц≥в ≥ наркоман≥в не кинеш курити ≥ УкайфуватиФ, серед цин≥к≥в не набудеш культури мови та повед≥нки).
• Ќавч≥тьс¤ стримувати себе, коли з'¤витьс¤ спокуса знову в≥ддатис¤ вад≥ або ви¤вити свою негативну ¤к≥сть. “≥льки так виробл¤Їтьс¤ сила вол≥, необх≥дна дл¤ перемоги над собою.
• ¬изначте методи та засоби боротьби з недол≥ками, негативними ¤кост¤ми (зм≥на способу житт¤, режиму дн¤, самотренуванн¤, правила дл¤ себе тощо)
• «авжди Ї антипод недол≥ку, треба його лише знайти та формувати в соб≥ спочатку у спри¤тливих умовах, а пот≥м ≥ в неспри¤тливих умовах. якщо не вдосконалювати св≥й розум, волю, моральну чистоту, то не можна перебороти нав≥ть простого недол≥ку, нав≥ть малоњ слабкост≥.

«апропонован≥ методичн≥ матер≥али удосконалюютьс¤ вчителем при зд≥йсненн≥ ≥ндив≥дуальноњ роботи з учн¤ми.

 ласний кер≥вник, заохочуючи учн≥в, що потребують корекц≥њ, до процесу самовихованн¤, навчаЇ њх посл≥довних розумових та вольових прийом≥в у такому пор¤дку:

• а нал≥з властивостей, ¤к≥ бажано посилити чи послабити ;
• розробленн¤ вправ дл¤ розвитку чи послабленн¤ певних рис.

ѓх включенн¤ до щоденного плану (наприклад, прот¤гом одного тижн¤, м≥с¤ц¤ контролюЇмо свою повед≥нку, звертаючи увагу, чи не стаЇмо неприЇмлимими дл¤ людей через те, що насм≥хаЇмос¤ з них, кажемо њм прикр≥ слова) ;

• с постереженн¤ когось ≥з близьких за нашим прогресом (нав≥ть клас пом≥тить, що ти зм≥нивс¤) ;
• щоденний контроль за виконанн¤м нам≥ченого плану.

”чн≥в можна навчити де¤ких прийом≥в самовихованн¤ особистост≥ через ставленн¤ до ≥нших, а саме: завжди ви¤вл¤ти повагу до однол≥тк≥в; намагатис¤ рахуватис¤ з ≥нтересами ≥нших, ≥нод≥ робити спробу нав≥ть п≥дкор¤ти власн≥ ≥нтереси колективним прагненн¤м, побажанн¤м: н≥коли не починати бес≥ду з товаришем з п≥дкресленн¤ його слабких стор≥н, краще починати з позитивного, що Ї в особистост≥ однол≥тка, а пот≥м переходити до його негативних стор≥н; виховувати в соб≥ ум≥нн¤ слухати сп≥вбес≥дника, вникати в його переживанн¤, пробувати УставитиФ себе на його м≥сце; завжди поважати почутт¤ г≥дност≥ товариша, однол≥тка, ¤ким би в≥н не був; сприймати людину такою, ¤кою вона Ї. Ќе шукати в н≥й т≥льки негативн≥ риси або, навпаки, не робити з нењ ≥деалу.

—тавленн¤ до себе можна сформувати, використовуючи так≥ запитанн¤ ≥ завданн¤ дл¤ самоп≥знанн¤: ¤к швидко виконуЇш р≥зн≥ справи, дорученн¤ у школ≥ ≥ вдома; ¤ке ставленн¤ до отриманих насл≥дк≥в (позитивне, байдуже, негативне тощо); чи завжди знаЇш наперед, ¤кий результат отримаЇш в≥д певного пон¤тт¤ (спортивного, навчального, трудового тощо); чи вм≥Їш планувати своњ д≥њ, вчинки, результати навчанн¤, прац≥; чи розвинут≥ в тебе так≥ псих≥чн≥ ¤кост≥, ¤к пам'¤ть, мисленн¤, увага; чого бракуЇ тоб≥ в дос¤гненн≥ навчальних, спортивних, трудових результат≥в; чи ти л≥нивий, пробував ти Увести боротьбуФ ≥з р≥зними негативними про¤вами в своЇму характер≥? ƒай оц≥нку соб≥ ¤к особистост≥ (Ув≥дм≥нноФ, УдобреФ, Узадов≥льноФ, Унезадов≥льноФ).

–оботу з корекц≥њ емоц≥й, особливо негативних, класний кер≥вник починаЇ з в≥дкритих бес≥д з вихованцем. ѕропонуЇмо один ≥з вар≥ант≥в под≥бноњ бес≥ди. Ќе варто п≥ддаватис¤ таким негативним почутт¤м, ¤к заздр≥сть, мстив≥сть, ненависть, оск≥льки ц≥ емоц≥њ переживанн¤ вражають насамперед нас самих. «аздрощами, ненавистю, прагненн¤м помститис¤ ми Уз'њдаЇмо самих себеФ викликаЇмо хвороби. Ќаприклад, заздр≥сть аж н≥¤к не спри¤Ї нашому спокою ≥ зовс≥м не допомагаЇ нам наблизитис¤ до того, чому ми заздримо.

™ люди, ¤к≥ добре повод¤ть себе, але лише до того моменту, поки њх щось не дратуЇ. “од≥ така людина вибухаЇ люттю ≥ просто стаЇ несамовитою. як можна позбутис¤ ц≥Їњ негативноњ властивост≥? якщо людина хоче правильно поводити себе з людьми, вона мусить навчитис¤ стримувати себе, додержуватис¤ норм ≥ правил повед≥нки.  ажуть, що треба намагатис¤ зберегти зовн≥шн≥й спок≥й нав≥ть тод≥, коли в≥дчуваЇш себе роздратованим.

„ому оточуюч≥ повинн≥ страждати через твою невиправн≥сть? јле й Уковтанн¤ злост≥Ф погано д≥Ї на здоров'¤. «в≥дси виходить, що самовладанн¤ маЇ бути не зовн≥шн≥м, а внутр≥шн≥м. “реба поступово в≥двикати в≥д внутр≥шн≥х вибух≥в; засвоњти, що не сл≥д хвилюватис¤ через те чого ти не можеш зм≥нити. ” неприЇмн≥й ситуац≥њ найкраще не хвилюватис¤, а приступити до подоланн¤ перешкод, виправленн¤ недол≥к≥в.

”¤в≥ть соб≥, що хтось з вашого оточенн¤ Ц чи вдома, чи в школ≥, серед знайомих Ц зробив таке, в≥д чого у вас Узакип≥ла У кров. «розум≥ло, що це д≥Ї на вас негативно не т≥льки морально (псуЇ настр≥й), а й ф≥зично (на здоров'¤). « цього стану можна УвийтиФ по-р≥зному. ѕсихологи пропонують так≥ прийоми:

• Ќестриман≥сть зовн≥шнього ви¤ву почутт≥в, обуренн¤, крик. ” де¤ких темпераментних народ≥в це вважаЇтьс¤ ц≥лком звичайним, але наш≥ правила пристойност≥ вимагають ≥ншого. ÷ей спос≥б прийн¤тний лише у великому гор≥ Ц виплакати, викричати (У≥тал≥йський спос≥бФ).
• ѕрореагувати, але звичайним в сусп≥льств≥ способом.
• Ќавчитис¤ третього способу найважче Ц взагал≥ не дозвол¤ти спалахувати злост≥. ÷е вже справжнЇ самовладанн¤, не т≥льки зовн≥шнЇ, а й внутр≥шнЇ.

ѕозиц≥ю важковиховуваного п≥дл≥тка, що ¤к правило, не зб≥гаЇтьс¤ з позиц≥Їю педагог≥чно керованих учн≥в сл≥д дел≥катно корегувати. ѕедагог використовуЇ ситуац≥њ, що стих≥йно створюютьс¤ в учн≥вському колектив≥, або будуЇ њх з урахуванн¤м своњх знань ≥ досв≥ду. ћетодом створенн¤ ситуац≥њ моделюютьс¤ певн≥ умови, за ¤ких учню необх≥дно розкривати своњ погл¤ди, вчинки, беручи до уваги громадську думку, норми та правила повед≥нки в школ≥, сусп≥льств≥ й нац≥ональн≥ традиц≥њ тощо. ѕодаючи важковиховуваному учнев≥ допомогу, ставл¤чи його у в≥дпов≥дн≥ його проблемам ≥ ≥нтересам, зд≥бност¤м ≥ психолог≥чним ¤кост¤м проблемн≥ ситуац≥њ, педагог стимулюЇ про¤в таких привабливих соц≥ально-психолог≥чних рис, ¤к адекватна самооц≥нка, в≥дпов≥дальн≥сть, гуманн≥сть, активн≥сть.

 ласний кер≥вник створюЇ умови дл¤ нагромадженн¤ морально-етичного досв≥ду в процес≥ м≥жособист≥сних взаЇмод≥й з однол≥тками, дорослими, навчаЇ ор≥Їнтуватись в складних ситуац≥¤х, допомагаЇ дотримуватись соц≥ально бажаноњ повед≥нки.

ƒе¤к≥ поради щодо сп≥лкуванн¤ ≥ вихованн¤ г≥перактивноњ дитини.

• якщо дитина про¤вл¤Ї садиськ≥ нахили, жорстока по в≥дношенню до ≥нших людей, тварин, в нењ Ї проблеми емоц≥йного ≥ псих≥чного плану. ¬ такому випадку треба звертатись до дит¤чого психотерапевта.
• якщо дитина г≥перактивна, треба консультац≥¤ пед≥атра, ¤кий поставить д≥агноз ≥ призначить л≥куванн¤.
• якщо дитина запальна ≥ войовита, переконайтесь, чи саме батьки не провокують таку повед≥нку. ƒо такоњ дитини треба бути уважним, роз'¤снювати њй насл≥дки њњ повед≥нки, щоб вона вчилась регулювати своњ стосунки з ≥ншими людьми.
• якщо дитина не вм≥Ї стимулювати гн≥в, необх≥дно залучати њњ до активного слуханн¤, щоб вона привчилась вербально висловлювати агрес≥ю ≥ зн≥мати збудн≥сть ≥ нервов≥сть.
• ≤з зм≥сту телепередач виключити перегл¤д ф≥льм≥в ≥ телепередач ≥з сценами насилл¤, жорстокост≥.
• Ќ≥ в ¤кому раз≥ не застосовувати ф≥зичне покаранн¤.
• –оз'Їднати хул≥гана ≥ жертву. «айн¤ти хул≥гана корисною роботою, щоб його енерг≥¤ використовувалась з миролюбивою метою.
• ѕривчити д≥тей самим вир≥шувати своњ проблеми наст≥льки, наск≥льки це можливо, без стороннього втручанн¤.
• Ќе дозвол¤ти так≥й дитин≥ сид≥ти без д≥ла. —пр¤мовувати њњ енерг≥ю на щось корисне.
• ƒоброзичлив≥сть ≥ тепл≥ стосунки з такими д≥тьми, пост≥йне сп≥лкуванн¤ ≥ вм≥нн¤ слухати дит¤ч≥ проблеми, переконанн¤, а не ф≥зична сила Ц це все допоможе запоб≥гти агресивност≥

ѕоради психолога щодо встановленн¤ дов≥ри м≥ж п≥дл≥тком ≥ виховател¤ми в кризовий стан дл¤ них

1. ”важно вислухайте п≥дл≥тка. ѕрагн≥ть до того, щоб п≥дл≥ток зрозум≥в, що в≥н вам не байдужий ≥ ви готов≥ зрозум≥ти ≥ прийн¤ти його. Ќе перебивай та не показуй свого страху. ¬≥дносьтесь до нього серйозно, з повагою.
2. «апропонуйте свою п≥дтримку та допомогу. ѕостарайтесь переконати, що даний стан (проблеми) тимчасов≥ ≥ швидко пройдуть. ѕро¤в≥ть сп≥вчутт¤ ≥ покаж≥ть, що ви под≥л¤Їте ≥ розум≥Їте його почутт¤.
3. ѕоц≥кавтесь, що найб≥льше в даний час турбуЇ п≥дл≥тка.
4. ¬певнено сп≥лкуйтесь з п≥дл≥тком. —аме це допоможе йому пов≥рити у власн≥ сили. √оловне правило в робот≥ з д≥тьми Ц не нашкодити.
5. ¬икористовуйте слова Ц реченн¤, ¤к≥ будуть спри¤ти становленню контракту: розум≥ю, звичайно, в≥дчуваю, хочу допомогти.
6. ¬ розмов≥ з п≥дл≥тком дайте зрозум≥ти йому, що в≥н необх≥дний ≥ ≥ншим, ≥ ун≥кальний ¤к особист≥сть.  ожна людина, незалежно в≥д в≥ку, хоче мати позитивну оц≥нку своњй д≥¤льност≥.
7. Ќедооц≥нка г≥рша, н≥ж переоц≥нка. Ќадихайте п≥дл≥тка на високу самооц≥нку. ¬м≥йте слухати, дов≥р¤ти ≥ викликати дов≥ру в нього.
8. «вертайтес¤ за допомогою, консультац≥Їю до спец≥ал≥ста, ¤кщо щось насторожило вас у повед≥нц≥ п≥дл≥тка.

ѕравова ≥ проф≥лактична робота в загальноосв≥тн≥х навчальних закладах. —истема роботи школи з важковиховуваними учн¤ми повинна поЇднуватис¤ ≥з системою нац≥онального вихованн¤ ≥ передбачити ц≥леспр¤мовану, планову, взаЇмопов'¤зану, керовану д≥¤льн≥сть складових њњ частин Ц в≥д директора до б≥бл≥отеки ≥ медперсоналу. ќсновна виконавча ланка в ц≥й систем≥ Ц вчител≥-предметники й класн≥ кер≥вники. ¬ажливо, щоб у ц≥й робот≥ забезпечувалась наступн≥сть з 1-го по 11-й класи, що спри¤тиме глибшому вивченню особистост≥, а значить, ≥ добору найефективн≥ших засоб≥в впливу.

 ласоводи повинн≥ ви¤вл¤ти та обл≥ковувати важковиховуваних учн≥в.

Ќа кожного важковиховуваного класний кер≥вник заводить спец≥альний щоденник спостережень, до ¤кого записуЇ насамперед соц≥ально-психолог≥чну характеристику учн≥в. ” н≥й в≥дм≥чаЇ причини виникненн¤ важковиховуваност≥, у чому вона ви¤вл¤Їтьс¤, вид≥л¤Ї позитивн≥ та негативн≥ ¤кост≥ особистост≥, особливост≥ с≥мейного вихованн¤, нам≥чаЇ засоби виховного впливу на учн¤. –аз на п≥вр≥чч¤ робить висновок про дос¤гнут≥ результати виховноњ роботи й нам≥чаЇ план подальшоњ роботи з кожним ≥з таких учн≥в.

ƒо завдань класного кер≥вника входить вивченн¤ ≥нтерес≥в, зд≥бностей, нахил≥в важковиховуваних учн≥в ≥ залученн¤ њх до роботи гуртк≥в, спортакц≥й ¤к у школ≥, так ≥ в позашк≥льних закладах.

–обота ≥з батьк≥вським ком≥тетом класу, с≥м'¤ми важковиховуваних учн≥в, неблагополучними родинами повинна бути спр¤мована на озброЇнн¤ њх педагог≥чними знанн¤ми, наданн¤ конкретноњ ≥ндив≥дуальноњ методичноњ допомоги.

” робот≥ методоб'Їднань вчител≥в сл≥д прид≥л¤ти увагу й питанн¤м подоланн¤ та запоб≥ганн¤ неусп≥шност≥ школ¤р≥в, зокрема: ¤к працювати над прогалинами учн≥в, ¤к розвивати њх мисленн¤, увагу, пам'¤ть, формувати у в≥дстаючих учн≥в навички рац≥ональноњ орган≥зац≥њ навчальноњ прац≥, ≥ндив≥дуальний п≥дх≥д до слабовстигаючих у процес≥ навчально-виховноњ роботи.

–обота школи з важковиховуваними учн¤ми

ƒирекц≥¤ школи вивчаЇ особливост≥ контингенту учн≥в школи, причини виникненн¤ важковиховуваност≥, передовий досв≥д роботи з цими учн¤ми визначаЇ шл¤хи вдосконаленн¤ роботи з ними та њх с≥м'¤ми.

«аступник директора по виховн≥ робот≥ плануЇ виховну роботу з важковиховуваними, неблагополучними с≥м'¤ми, координуЇ та узгоджуЇ план школи з планами роботи класних кер≥вник≥в.

¬чител≥ - предметники та класн≥ кер≥вники ви¤вл¤ють та вивчають ≥нтереси, зд≥бност≥, нахили важковиховуваних учн≥в, залучають њх до позакласноњ, позашк≥льноњ д≥¤льност≥.

ѕсихолог зд≥йснюЇ психолог≥чну проф≥лактику та корекц≥ю в≥дхилень у повед≥нц≥ неповнол≥тн≥х.

ѕедагог-орган≥затор залучаЇ до роботи в гуртках, секц≥¤х, клубах, товариствах за ≥нтересами в школ≥, в позашк≥льних закладах, за м≥сцем проживанн¤.

ќргани учн≥вського самовр¤дуванн¤ залучають до р≥зних вид≥в громадсько-корисноњ д≥¤льност≥, виконанн¤ доручень, надають њм шефську допомогу.

Ѕатьк≥вський ком≥тет сп≥впрацюЇ з педагог≥чним колективом в орган≥зац≥њ педагог≥чного всеобучу батьк≥в, заслуховуЇ на своњх зас≥данн¤х важковиховуваних та њх батьк≥в.

Ѕ≥бл≥отекар плануЇ розвиток читацьких ≥нтерес≥в важковиховуваних.

ћедичний персонал даЇ педагогам в≥домост≥ про стан здоров'¤, попереджаЇ про нервово-псих≥чн≥ в≥дхиленн¤ у неповнол≥тн≥х.

” сучасних умовах зд≥йсненн¤ виховного процесу педагог найчаст≥ше стикаЇтьс¤ з терм≥ном Уважковиховуван≥Ф у сп≥вв≥дношенн≥ до п≥дл≥тка.

—права тут не у самому п≥дл≥тков≥, а в його психолог≥чних особливост¤х.

« одн≥Їњ сторони в≥н хоче здаватис¤ дорослим, а з ≥ншоњ збер≥гаЇ дит¤ч≥ риси. Ќе вм≥Ї самост≥йно д≥¤ти ≥ приймати р≥шенн¤, висуваЇ завищен≥ вимоги до батьк≥в та вчител≥в, ви¤вл¤Ї п≥двищену критичн≥сть до оточуючих ≥ при цьому не вм≥Ї волод≥ти собою. ƒитин≥ такого в≥ку притаманний ц≥лий р¤д протир≥ч. “обто це криза п≥дл≥ткового в≥ку.

—уть повед≥нки п≥дл≥тка Ц це морально-емоц≥йна атмосфера, що склалас¤ в с≥м'њ.

“ому процес перевихованн¤, спр¤мований на подоланн¤ негативних ¤костей особистост≥, що формувалис¤ п≥д впливом неспри¤тливих умов вихованн¤, необх≥дно починати з с≥м'њ, з пошуку можливостей щодо корекц≥њ с≥мейного вихованн¤, захисту дитини в≥д неспри¤тливого впливу неблагополучноњ с≥м'њ.

ƒосл≥дженн¤ довод¤ть, що терм≥н важковиховуван≥ або педагог≥чно занедбан≥ д≥ти та неблагополучн≥ с≥м'њ пон¤тт¤ нерозд≥льн≥ ≥ взаЇмопов'¤зан≥ м≥ж собою.

Ќеблагополучн≥ с≥м'њ Ц це с≥м'њ, ¤к≥ через об'Їктивн≥ або суб'Їктивн≥ причини втратили своњ виховн≥ можливост≥, внасл≥док чого в них виникають неспри¤тлив≥ умови дл¤ вихованн¤ дитини.

 ласний кер≥вник Ї першим хто встановлюЇ контакт з с≥м'Їю учн¤ ≥ його компетентн≥сть повинна стати обличч¤м навчального закладу. ¬≥н маЇ в≥днайти так≥ п≥дходи ≥ так≥ слова до кожноњ окремо вз¤тоњ с≥м'њ, щоб в≥дновити ≥ посилити њњ позитивний потенц≥ал.

ƒл¤ цього потр≥бно знати причини утворенн¤ неблагополучних с≥мей. ” кожноњ вони своњ, але Ї ≥ р¤д сп≥льних рис.
            ”мовно с≥м'њ можна класиф≥кувати на п'¤ть тип≥в

÷е дозволить класному кер≥вников≥ б≥льш ≥ндив≥дуально ≥ точно попереджати ≥ корегувати проблеми щодо с≥мейного вихованн¤.

≤.   Ќеповн≥ с≥м'њ Ц у них дитину виховуЇ один з батьк≥в, переважно мат≥р. —п≥лкуванн¤ в с≥м'њ зб≥днене, часто виникають труднощ≥ побутового характеру, психолог≥чний дискомфорт, тому нер≥дко д≥т¤м не вистачаЇ вр≥вноваженост≥, доброзичливост≥, натом≥сть ви¤вл¤ють надм≥рну роздратован≥сть, байдуж≥сть.

ƒл¤ дос¤гненн¤ контакту з такою с≥м'Їю класний кер≥вник може використовувати наступн≥ поради:

• встановити контакт з мат≥р'ю, заручитис¤ дов≥рою, ¤кщо вона в≥дноситьс¤ насторожено, не сп≥шити ображатис¤;
• спробувати подивитис¤ на себе очима матер≥. ÷е допоможе краще зрозум≥ти ≥ контролювати своЇ в≥дношенн¤ до нењ;
• зац≥кавитис¤ долею п≥дл≥тка, спонукати до в≥дпов≥дальност≥ за його ≥ њњ, матер≥, майбутнЇ;
• дел≥катно, тактовно доторкнутис¤ до потаЇмних почутт≥в, природне бажанн¤ матер≥ влаштувати своЇ житт¤, викликати у нењ потребу в душевних контактах з дитиною, в обм≥н≥ думками, сп≥льному р≥шенн≥ повс¤кденних життЇвих проблем.

            ≤≤. —≥м'њ, де батьки Ц алкогол≥ки, наркомани Ц ведуть аморальний спос≥б житт¤.

” таких с≥м'¤х у батьк≥в в≥дсутн≥ культура сп≥лкуванн¤, духовний зв'¤зок з д≥тьми, ≥снуЇ брак почутт≥в.

«авданн¤ класного кер≥вника Ц терпеливо, без докор≥в спробувати довести батькам негатив≥зм њх Уобразу житт¤Ф на зростаючу особист≥сть, звернути увагу на в≥дчутт¤ п≥дл≥тка Ц переживанн¤, б≥ль, сором ≥ образу за батька ≥ мат≥р, ¤к≥ ведуть аморальний спос≥б житт¤.

ѕ≥дл≥тка необх≥дно залучати до б≥льш широкого сп≥лкуванн¤ з оточуючими його людьми, п≥дтримувати морально, встановити контроль.

≤≤≤. —≥м'њ, зовн≥ благополучн≥, але систематично припускаютьс¤ серйозних прорахунк≥в у вихованн≥ д≥тей, через низьку педагог≥чну культуру та неосв≥чен≥сть. Ќедооц≥нюють значенн¤ с≥мейного вихованн¤, п≥дривають авторитет школи та вчител≥в.

«авданн¤ класного кер≥вника Ц сформувати у батьк≥в необх≥дн≥сть в поповненн≥ педагог≥чних знань через проведенн¤ з ними консультац≥й, включенн¤ њх в систематичну ≥ методичну роботу школи з батьками учн≥в. ƒуже важливо спри¤ти пробудженню потреби батьк≥в до самоосв≥ти. —пробувати по¤снити думку, що вс≥ д≥ти потребують педагог≥чно осв≥чених батьк≥в.

≤V. —≥м'њ, в ¤ких пр≥оритетними Ї матер≥альн≥ ц≥нност≥, ¤к≥ дом≥нують над духовним житт¤м.

¬ таких с≥м'¤х д≥ти, ¤к правило, виростають егоњстами, досить практичними споживачами. Ѕатьки ц≥ ¤кост≥ схвалюють.

«авданн¤ класного кер≥вника Ц спробувати зм≥нити ор≥Їнтац≥ю батьк≥в т≥льки на матер≥альн≥ ц≥нност≥, зац≥кавити внутр≥шн≥м духовним св≥том п≥дл≥тка.

¬ тактовн≥й форм≥ дати зрозум≥ти, що пр≥оритет матер≥ального в житт≥ веде до ман≥пул¤ц≥њ св≥дом≥стю дитини, деформуЇ систему життЇвих ц≥нностей ≥ в багатьох випадках Ї причиною неадекватноњ повед≥нки (про що св≥дчить статистика).

V. —≥м'њ, в ¤ких батьки висувають д≥т¤м завищен≥ вимоги, що межують з жорсток≥стю. ¬ таких с≥м'¤х д≥тей карають часто ф≥зично, за найменшу провину. як результат д≥ти ростуть жорстокими ≥ цин≥чними.

«авданн¤ класного кер≥вника довести батькам, що з власною дитиною в≥дносини потр≥бно будувати на принципах взаЇмоповаги, дов≥ри, в≥дпов≥дальност≥ та р≥вному партнерств≥. —л≥д в≥дмовитись в≥д позиц≥њ сили, упередженого ставленн¤. “≥льки повага, любов ≥ терп≥нн¤ Ї головними засобами вихованн¤ в с≥м'њ.

≈фективний педагог≥чний результат дл¤ вс≥х тип≥в с≥мей даЇ прийом включенн¤ батьк≥в в виховну роботу класу. ѓх д≥¤льн≥сна участь в педагог≥чному процес≥ допомагаЇ формувати навички сп≥впрац≥ з д≥тьми ≥ зокрема з≥ своЇю дитиною.

«ахистити дитину в≥д с≥мейного неблагополучч¤ може система регулюванн¤ с≥мейного вихованн¤.

ƒодаток

ѕрограма вивченн¤ с≥м' њ

1.  —клад с≥м'њ, д≥¤льн≥сть батьк≥в Ц профес≥йна ≥ громадська.
2. ћатер≥альне становище с≥м'њ, умови житт¤ ≥ навчанн¤ дитини.
3. «агальний культурний р≥вень батьк≥в, њх педагог≥чна культура.
4. –озпор¤док ≥ режим житт¤ учн≥в в с≥м'њ.
5. Ќа¤вн≥сть та характер контролю батьк≥в за навчанн¤м ≥ повед≥нкою учн¤.
6. ћоральний дух с≥м'њ, њњ моральн≥ ц≥нност≥ та пр≥оритети.
7. ’арактер взаЇмов≥дносин у с≥м'њ (м≥ж батьками, м≥ж дитиною ≥ батьками).
8. —тавленн¤ батьк≥в до виховних зусиль школи, зац≥кавлен≥сть у навчальних усп≥хах сина (дочки).

ѕриблизна схема анал≥зу особливостей ≥ недол≥к≥в с≥мейного вихованн¤ учн≥в 

≤. «агальна характеристика с≥м'њ:

—клад с≥м'њ: повна, формально повна, неповна.

’арактеристика с≥м'њ: гармон≥йна, проблемна (конфл≥ктна, антипедагог≥чна, асоц≥альна, аморальна).

“иповий стан с≥м'њ:

• емоц≥йний комфорт;
• тривожн≥сть;
• емоц≥йно-психолог≥чний дискомфорт ≥ нервово-псих≥чне напруженн¤.

—тиль с≥мейного вихованн¤: л≥беральний, демократичний, авторитарний, нест≥йкий.

ѕорушенн¤ с≥мейного вихованн¤:

• дом≥нуюча г≥перпротекц≥¤;
• потураюча г≥перпротекц≥¤;
• г≥перпротекц≥¤;
• емоц≥йне викладанн¤;
• жорстка повед≥нка;
• п≥двищена моральна в≥дпов≥дальн≥сть.

—тавленн¤ до школи: п≥дтримують т≥сний зв'¤зок, п≥дтримують контакти еп≥зодично. «в'¤зки мають випадковий характер, батьки уникають контакт≥в, протид≥ють шк≥льному вихованню.

≤≤. ќсобливост≥ с≥мейного вихованн¤ :

Ѕатьки створюють умови дл¤ правильного розвиту дитини:

• нормальн≥ житлово-побутов≥ умови;
• орган≥зац≥¤ м≥сц¤ дл¤ зан¤ть;
• створенн¤ домашньоњ б≥бл≥отеки;
• на¤вн≥сть ≥грових куточк≥в;
• контроль за дотриманн¤м сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чного режиму.

Ѕатьки розвивають п≥знавальн≥ ≥нтереси дитини:

• разом з д≥тьми слухають рад≥опередач≥;
• дивл¤тьс¤ й обговорюють телепередач≥;
• читають книжки, обговорюють њх зм≥ст;
• ход¤ть з д≥тьми до театру;
• в≥дв≥дують к≥но;
• заохочують улюблен≥ зан¤тт¤ дитини.

Ѕатьки надають допомогу в навчанн≥, орган≥зац≥њ домашньоњ навчальноњ прац≥.

ƒ≥ти мають конкретн≥ трудов≥ обов'¤зки в с≥м'њ.

Ѕатьки виконують рекомендац≥њ педагог≥в щодо вихованн¤ дитини.

Ѕатьки бачать недол≥ки у вихованн≥ своњх д≥тей.

—≥м'¤ допомагаЇ педагогу в орган≥зац≥њ навчально-виховноњ роботи.

Ѕатьки справл¤ютьс¤ ≥з вихованн¤м дитини.

≤≤≤. Ќедол≥ки с≥мейного вихованн¤ (назва).

ѕричини недол≥к≥в (в≥дпов≥дне п≥дкреслити):

• неблагополучч¤ с≥м'њ (м≥крокл≥мат, здоров'¤);
• в≥дсутн≥сть Їдиних вимог;
• незнанн¤ психолог≥чних особливостей своЇњ дитини;
• низький осв≥тн≥й, культурний, психолого-педагог≥чний р≥вень батьк≥в;
• в≥дсутн≥сть контролю, бездогл¤дн≥сть, псих≥чна деривац≥¤ дитини;
• використанн¤ антипедагог≥чних заход≥в впливу;
• неправильне оц≥нюванн¤ дитини, њњ ≥деал≥зац≥¤;
• невиконанн¤ рекомендац≥й педагога;
• нев≥ра у можливост≥ дитини, у своњ сили;
• переоц≥нюванн¤ виховних можливостей с≥м'њ;
• ≥нш≥ причини (вказати ¤к≥).

ѕрофес≥ограма п сихолога в робот≥ з педагог≥чно занедбаними д≥тьми

ѕр≥звище, ≥м'¤, по батьков≥

–≥к народ-женн¤

лас

ƒата постановки на обл≥к

ѕричина постановки на обл≥к

Ќа ¤кий обл≥к постав-лено

«айн¤-т≥сть в гуртках

”п≥ш-н≥сть

ѕ≤ѕ батьк≥в

1. ¬ести банк даних (картотеку) про д≥тей, схильних до правопорушень.
2. «алучати важковиховуваних п≥дл≥тк≥в до роботи в гуртках, творчих об'Їднанн¤х, спортивних секц≥¤х, клубах за ≥нтересами школи, позашк≥льних закладах, м≥сцем проживанн¤.
3. ¬ести обл≥к зайн¤тост≥ учн≥в в гуртках, клубах, секц≥¤х.
4. «алучати важковиховуваних п≥дл≥тк≥в до участ≥ до д≥¤льност≥ ком≥с≥й дисципл≥ни та правопор¤дку шк≥льного учн≥вського самовр¤дуванн¤.
5. «алучати важковиховуваних п≥дл≥тк≥в до участ≥ в р≥зного роду акц≥¤х милосерд¤, доброчинних акц≥¤х, позакласних виховних заходах.
6. —п≥льно з класними кер≥вниками брати участь у проведенн≥ рейд≥в-перев≥рок дотриманн¤ важковиховуваними п≥дл≥тками режиму дн¤ та правил дл¤ учн≥в.
7. —п≥льно з класним кер≥вником зд≥йснювати контроль за орган≥зац≥Їю в≥льного часу важковиховуваними п≥дл≥тками.
8. ¬ести ≥ндив≥дуальну роботу з≥ школ¤рами, схильними до правопорушень.

Ѕрати участь в робот≥ шк≥льного штабу (–ади) проф≥лактики правопорушень серед неповнол≥тн≥х.

—п≥впрацювати з соц≥альними ≥нституц≥¤ми рег≥ону (ком≥с≥Їю в справах неповнол≥тн≥х ≥ крим≥нальною м≥л≥ц≥Їю та ≥н.) з метою п≥двищенн¤ ефективност≥ правовиховноњ роботи та у превенц≥њ правопорушень.

—утн≥сть	комплексний ц≥леспр¤мований вплив на особист≥сть у процес≥ њ активноњ динам≥чноњ взаЇмод≥њ ≥з соц≥альними ≥нструкц≥¤ми, спр¤мованоњ на ф≥зичний, псих≥чний, державний, соц≥альний розвиток особистост≥; виробленн¤ в нењ ≥мун≥тету до негативних вплив≥в соц≥ального оточенн¤, проф≥лактику ≥ корекц≥ю асоц≥альних про¤в≥в у повед≥нц≥ д≥тей ≥ молод≥; на њх допомогу ≥ захист
ћета (пол≥аспектна)	јспекти: ѕедагог≥чний Ц пол¤гаЇ у сформованост≥ такоњ позиц≥њ особистост≥, ¤ка конкретизуЇтьс¤ культурою ц≥нностей, само актуал≥зац≥Їю, св≥домим вибором моделей про соц≥альноњ повед≥нки; —оц≥альний Ц передбачаЇ об'Їднанн¤ зусиль суб'Їкт≥в превентивноњ д≥¤льност≥ на м≥жгалузевому р≥вн≥, спр¤мованих на узгоджену ≥ своЇчасну орган≥зац≥ю попереджувальних заход≥в, нейтрал≥зац≥ю ≥ поступове усуненн¤ детерм≥нант, що викликають негативн≥ про¤ви; ѕсихолог≥чний Ц передбачаЇ диференц≥йований ≥ндив≥дуальний, статево-в≥ковий п≥дходи до ви¤вленн¤ генезису деструктивних про¤в≥в у проведенн≥ особистост≥ й розробку науково-обгрунтованих програм соц≥ал≥зац≥њ ≥ корекц≥њ дев≥ац≥њ; ѕравовий Ц пол¤гаЇ в охорон≥ ≥ захист≥ прав особистост≥, формуванн¤ правовоњ культури
ѕринципи	омплексност≥, системност≥, науковост≥, ≥нтегрованост≥, моб≥льност≥, наступност≥, конкретност≥, реал≥стичност≥, естетичност≥
‘ункц≥њ	ƒ≥агостично-прогностична, корекц≥йно-реаб≥л≥тац≥йна, осв≥тньо-консультативна, орган≥зац≥йно-методична, ≥нтегративно-просв≥тницька
«авданн¤	створенн¤ умов дл¤ формуванн¤ позитивних ¤костей особистост≥; забезпеченн¤ соц≥ально-психолог≥чноњ д≥¤льност≥; наданн¤ комплексноњ психолого-педагог≥чноњ та медико-соц≥альноњ допомоги неповнол≥тн≥м; забезпеченн¤ адекватноњ соц≥альноњ реаб≥л≥тац≥њ неповнол≥тн≥х, ¤к≥ вчинили протиправн≥ д≥њ або зловживають психоактивними речовинами; спри¤нн¤ виробленню ≥нтегрованих м≥ждисципл≥нарних п≥дход≥в, об'Їднанню зусиль р≥зних суб'Їкт≥в превентивноњ роботи
–≥вн≥ превентивного вихованн¤	раннЇ або первинне (соц≥ально-педагог≥чна проф≥лактика); вторинне (превентивна допомога ≥ корекц≥¤); третинне (адаптац≥¤, реаб≥л≥тац≥¤ ≥ ресоц≥ал≥зац≥¤).